Душею порив крилатий, як крок у безодню роблю – люблю! Знов кинуто серце за грати, у стіни жалю – люблю... Яснію, і мрію, і млію, немов не своя. Це я? І слова знайти не вмію, крім древнього: “я твоя”.
ID: 10441 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 19.01.2006 09:48:18 © дата внесення змiн: 19.01.2006 09:48:18 автор: anna
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie