Все забудеться, минеться і пройде
Ми забудем все, чого колись бажали
Юність золотая промине
Забудемо, кого любили, що прощали.
Пройдуть літа, покличуть журавлі.
Нас із тобою в довге, тепле літо.
Ми підемо за ними й наші дні
Захочемо вернуть несамовито.
Сьогодні любимося, завтра покида́єм
Адже життя – це лиш прекрасна мить,
Яка яскравим променем засяє,
А потім раз – і наче жар згорить.
Кохання, радість, ніжність прикрашають
Сірість і буденність прожиття́.
Люди кохають, зраджують, прощають,
Шукають завжди віри й почуття.
Ми жили і живем, і знову будем жити,
І будемо кохати світ без вороття,
Адже це сенс життя – прощати і любити,
І світу дарувати свої почуття.
Життя, життя... невпинно плине час,
А нам його все мало, мало, мало...
Минуле вже не ве́рнеться до нас,
І не згадаєм, як життя ми починали.