Як боляче почути ті слова,
Які відразу перекреслюють минуле,
Які так просто розбивають почуття,
Й нагадують про те, що вже забули.
Лиш декілька недбало кинутих,
Бездумно випущених на свободу фраз
Можуть додати сотню вимушених,
Нікому не потрібних геть образ.
Навіщо позбавляти вітра крил,
Перекривати шлях потоку щастя?
Ми вимовляємо цих пару слів,
І цим даруємо самим собі нещастя.
Без роздумів, сказати це чи ні,
Говориш… і ця фраза вже банальна;
Але вловивши його погляд на собі,
Ти розумієш, що ця помилка – фатальна.
І ти руйнуєш ваші почуття,
А заразом і те, що було так важливо.
Як боляче почути ті слова…
Але і жити лиш брехнею неможливо.