Пишається вербиченька, всміхаючись мені,
Весняні чудо-котики у неї на гіллі.
Пухнасте диво чемно розсілося рядком,
Вербиця підгодовує їх соком-молочком.
На вітах заколисує, ух, вітер-пустунець!
Доводить обнадійливо, що вже зимі кінець.
Їм пестить сонце шерстку м'якесеньку, як пух.
Весняні перші радощі - перехопило дух!
Яка пухнаста ніжність, які ви милі всі,
Вербиця так радіє цій неземній красі.
Ой, котики-пухнастики, провісники весни!
Життя дає вам сонечко, то ж порадіймо ми.
Примітка: зустрівши в парку це пухнасте диво , завжди милуюся
і пригадується вірш А. М'ястківського "Котики-воркотики",
що вивчала в школі.
Написала свій варіант вірша для ст. дошкільнят і
молодших школярів.
