Весна свого Березня-сина
Збудила - у сні був весь рік.
Наткати тепла попросила.
Послухав. Наткав і не втік.
Ходив по містах і по селах,
Без жалю тепло роздавав,
Співав гучно пісню веселу
І стрічних з весною вітав.
Підсніжник у шані зігнувся.
На скрипці зінрав польку тис.
Бузок щиросердно всміхнувся
І березню руку потис.
Собаки, коти, пташенята
Вклонилися сину весни.
Пішли у танок каченята
На хвилях ясної Десни.
Та й як не пуститись? Не сон це -
Весна сина в день привела.
Тепло своє вилиа у сонце,
Зігріло качатам тіла.
