Укриття -то загалом окрема тема. Колись потім. Обстріли переважно були нічними. А вночі комендантська година. Далеко не підеш і не побіжиш. Нічні часи проходили переважно під сходовим майданчиком. І це було потім, трохи пізніше. А поки кожен дорослий член сім'ї виходив на пошуки поживи. Почала з'являтися гуманітарка, але не завжди доїжджала в обіцяний час, могла й зовсім не приїхати. Тому її чекання було ще тим задоволенням. Стояти на вулиці було холодно, це таки був лютий, а простояти в такій черзі цілий день можна було марно.
Виходили й гуляти з дітьми. У небі щось гриміло, свистіло, десь бахкало. -Гради, - авторитетно сказав один чолов'яга, - я в ракетних військах колись служив. Проте, попри таку авторитетність, продовжували гуляти, поки не лякало. Діти десь підчепили заспокійливу чи то дитячу лічилку, чи дражнилку, чи то замовляння-закличку про веселого таргана, в якого не могла поцілити путінська ракета: "Я - тарган веселий. Мене не наздоженеш ти і не влучиш, дядько путін". Щось у такому дусі. Звучало в кількох подібних варіаціях.
Та виникла ось така ідея - написати про наше буття сьогоднішнє реалістично без прикрас з погляду простої людини зі звичайного робочого району. Не знаю, чи вистачить терпіння та й, можливо, для деяких моментів має пройти ще й час, бо будуть, мабуть, речі, про які можна буде написати лише тоді, коли завершиться війна. Загалом це така собі проза поета, в основі якої, дійсно, лежать реальні спогади. Дякую, що читаєте!
Довелось і мені познайомитись з маленькими дівчатками з Харкова, що гуляли в дворі нашого будинку. Діти, як діти, бігали, щебетали, лазили по деревах, тому й познайомились, але дуже сумували, хотіли додому, хоча їх тут ніхто не обіжав. Зараз їх уже не бачу. Можливо повернулися з батьками додому.
Малого навчили казати так у тих випадках, коли страшно . Поки живемо, життя продовжується. Коли нас не стане, то має жити хтось і після нас. . Так було, є й буде, якщо людство, звичайно, не знищить себе тим сучасним озброєнням, що має в своєму розпорядженні. Будемо сподіватися на те, що мудрість таки переможе різних маніяків, що мріють про володарювання над світом.