Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: artur gladysh: Коли мрії збуваються - ВІРШ

logo
artur gladysh: Коли мрії збуваються - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Коли мрії збуваються

               КОЛИ  МРІЇ  ЗБУВАЮТЬСЯ

   Жили-були Марічка і Іванко. Жили вони в невеликому містечку Залізняки і їх хата знаходилась десь на окраїні того містечка. Були вони ще молодими, не більше тридцяти років і виховували вони сина, котрому було 5 років.
  Марічка працювала на птахофермі, а Іванко уже 2 роки як був безробітним. І підтримував Іванко сім*ю матеріально тим, що вирощував у себе на городі картоплю і цибулю і продавав їх на базарі. А ще Іванко заробляв тим, що збирав чи скуповував металобрухт і здавав його у пункт прийому металобрухту, відвозячи туди метал на свому старенькому  =вухастому=  =Запорожцю=. Біля хати Іванка була гора металобрухту і коли вона збільшувалась, то Іванко здавав той брухт і мав якусь копійчину.
   Якось увечері лежали Іван і Марічка у ліжку, дитина вже спала, а Марічка запитала
  - Іванку, а яка у тебе мрія?
  -Сама знаєш – відповідає Іванко – роботу знайти, щоб був постійний заробіток. А то набридло за копійками бігати і радіти копійці.
  - А я б хотіла сфотографуватись біля Ейфелевої вежі.
  - Та мені на білет до Парижа і назад рік працювати – мовив Іванко.
  - Я знаю. Була б поїздка дешевшою, було б добре. Я би тільки  сфотографувалась біля вежі і назад. І не треба мені сувенірів, французьких ресторанів, дорогих магазинів, лише б на власні очі побачити вежу і біля неї сфотографуватись.
  Іванка засмутили слова дружини. Він любив Марічку і завжди робив усе, аби купити їй плаття, що їй сподобалось чи якусь прикрасу. Часто траплялись і бідні дні, коли надто приходилось економити на усьому, але деколи випадала гривенька за продаж  картоплі чи цибулі, чи здачу металобрухту у пункт прийому і тоді Іван щось та дарував Марічці.
Дружина раділа подарункам і Іван думав,що їй вистачає його уваги. І Марічка ніколи раніше не говорила і не запитувала про мрії, а виявляється у неї он яка мрія.
  - Та це ж неможлива мрія – подумав про себе Іван.
  Але проходили дні і хоч Марічка більше не згадувала про свою мрію, про Ейфелеву вежу, але її слова запали у душу і розум Іванка. Йому навіть згадався анекдот  =Збираю на Мерседес. Але сьогодні зірвався і купив собі Кока- колу=
  Але Іванко сильно любив Марічку. Але коли він думав, як же ж виконати мрію коханої, то перед очима з*являлась велетенська стіна, котру не обійти, через котру не перелізти і котру не пробити.
  Та одного дня, коли Іванко порався біля свого металобрухту, то він побачив велосипедиста біля свого дому. То був чоловік середніх літ, на гарному велосипеді, з рюкзаком за спиною. По всьому було видно, що той чоловік іноземець. І Іванко був здивований, що той начебто іноземець звернувся до нього на чистій українській мові.
  - Добрий вам день – сказав незнайомець – Я турист із Франції. Подорожую по світу. Чи не приймете на нічліг?
  В Івана наче щось змінилось у середи. У грудях він відчув поштовх і приплив тепла. Бо  ж пан із Франції, там де Ейфелева вежа! Про неї ж так мріє Марічка! Цей пан же ж розповість усе про мрію Марічки! Це ж можна сказати, що крихта вежі сама приїхала до Марічки!
  - Звичайно, пане! Заходьте! Будемо вам тільки раді!- запросив Іван.
  Потім Іван підбіг до хвіртки , відкрив її перед паном і запитав у нього
 - А звідки ви так добре українську мову знаєте? Чи не з українців ви, що живуть у Франції?
  - У мене напевно талант до вивчення мов – відповів вело турист – в яку країну не приїду, трохи поспілкуюсь з її мешканцями і вже знаю мову. А сам я француз.
  - От дивина! – сказав Іванко – І це добре, що ви француз.
  Іноземець усміхнувся і зайшов на запрошення Івана до хати.
  Як раз в цей час Марічка у хаті вкладала сина спати.
  - Марічко – каже Іван – До нас гість. Чоловік француз, подорожує зараз по Україні.
  - Добрий день – привіталась Марічка – Де ж ти Іванку знайшов француза у наших краях? Чи мою мрію згадав?
  - Твою мрію, Марічко, пам*ятаю.  А цей пан сам знайшов нас. Попросився до нас на нічліг, він подорожує по світу. А біля нашого будинку зупинився випадково, може доля привела.
  - Зараз щось приготую на стіл, тільки сину на добраніч скажу.
  А дитя було уже сонне, що закривались оченята. Марічка поцілувала синочка і на кухню.
  Накрила Марічка на стіл і горілочку і до горілочки.
  Сіли утрьох до столу, а Іванко каже
 - А моя Марічка мріє сфотографуватися біля Ейфелевої вежі.
 - Так, це наш символ – каже француз – Хоч збудували вежу більше ста років тому і за цей час є збудовані у світі складніші за конструкцією і можливо навіть красивіші, вищі, але все одно вежа притягує людей до себе з усього світу. Хоч таку вежу могла би тепер збудувати собі кожна країна, але все одно туристи їхали би в Париж, до нашої вежі, щоб подивитись на її висоти, подивитись з неї на місто, на його красу. Вежа як дорогоцінний камінь. Котрий колись знайшли і цінність його не зменшується завдяки історії, що у цього каменю, хоч і дорожчі дорогоцінні камені знаходили і пізніше. Вежа, мов дорогоцінний камінь, у котрого оправа стає все величнішою і гарнішою, а оправою можна рахувати весь Париж, усе що бачиш знаходячись на вежі. І звичайно сама вежа і так звана її оправа мають неповторну ауру, ця аура – дух Парижа, французи, сама Франція. Я до речі маю з собою сувеніри із Франції. 
   І француз дістав із свого рюкзака фігурку Ейфелевої вежі і подарував її Марічці.
  А Іванко вже і не знав чи радіти йому чи ні. що у них такий гість у домі. Бо розумів, що тепер Марічка захоче побувати біля Ейфелевої вежі ще більше.
  Ще трохи поспілкувались за столом і пішли спати.
  Про своє бажання Марічка нічого не згадувала Іванку. Зоставшись з ним наодинці, а лише сказала
  - Дякую, що запросив цього туриста до нас – і поцілувала Іванка.
  Зранку турист знову зібрався у дорогу і попросив Івана про таке
  - Не знаю чи завітаю в ваші краї ще, але маю прохання. Зроби фото, Іване на мому фотоапараті, на фоні цієї купи металобрухту. Хочу щоб було твоє фото, твоєї дружини і моє. Одну плівку я собі заберу , а іншу вам залишу на згадку.
  Француз дістав дві фото касети і сфотографувались так, як він хотів.
  Одну фотоплівку француз залишив Івану, а іншу забрав собі.
  І коли в фотоательє Іван зробив фотографії з фотоплівки то почались чудеса. Марічка на знімку була не перед горою металобрухту, а позаду неї стояла Ейфелева вежа, як у Парижі! Інша фотографія була, як і мала бути, як і фотографувались,- Іванко стояв біля купи свого брухту. А на фото де мав бути француз, його не було видно, а було видно лише велосипед француза на фоні металобрухту, що біля Іванової хати.
  Марічка зраділа і здивувалась. А Іван знову пішов в фотоательє.
  А там йому відповідають
  - Фотошопу на знімках не має!
  І кажуть, що його Марічка наче справді фотографувалась в Парижі біля Ейфелевої  вежі.
  І Іван поїхав до Києва, в саму Наукову академію. І розповів там науковцям про ті дивні фотографії.
  В академії задавали Івану питання і запропонували йому за фото аж 299 доларів.
  -Але зробіть мені з фото копію і я згідний – відповів Іванко.
  Зробили в академії копію з фотографії де Марічка біля вежі, а на копії Марічка біля брухту металу.
  Сказали про це Івану, а він каже
  - Я не хочу ваших грошей, бо ж ця фотографія мрія моєї Марічки, де вона біля Ейфелевої вежі.
   Науковці запропонували Івану на день затриматись у Києві, бо самі мають порадитись.
  Порадились науковці і кажуть Івану
  - Таємниці берегти вмієш?
  - Вмію – відповідає Іван.
  - Про інопланетян, котрих впіймали американці і досліджують чув?
  - Чув і такі слухи – каже Іван.
  - Так такий самий секрет, щодо твого  =туриста= і його фото буде і у нас в Україні. Не розповідай про цей випадок нікому. Фото ми будем досліджувати на якому твоя дружина, а тобі дамо зарплату вченого на 3 роки і організуєм твоїй Марічці поїздку у Париж, до Ейфелевої вежі. Згідний на такі умови?
  - Раз Марічка зробить собі нову фотографію біля Ейфелевої вежі то згідний.  І  обіцяю що таємницю буду берегти.
  - От і добре. До тебе приїдуть наші вчені, так що біля своєї хати нічого не міняй, хай буде так, як коли приїжджав  =турист=, чи хто там він насправді. Можливо ще колись до тебе навідаємось, думаю ти не будеш проти.
  - Та будь-ласка приїжджайте – відповів Іван, радий такій угоді.
  Приїхав Іван додому, розповів усе Марічці, а та його розцілувала і була на сьомому небі од щастя. Бо ж вона поїде у Париж до Ейфелевої вежі!
  Невдовзі приїхали вчені з Києва до Івана. Щось там міряли, заміряли, розпитували, забрали і фотоплівку і поїхали назад в академію.
  Потім Марічка з*їздила у Париж і повернулась щаслива, бо ж виповнилась її мрія. Показала Марічка Іванові, по котрому вже встигла скучити, фотографії біля Ейфелевої вежі, і Іван теж був щасливий бо вдалося вгодити дружині. Та і його мрія виповнилась, бо з грошенятами стало краще.
  Але одна фотографія Марічки біля вежі Іванка особливо зацікавила. Ця фотографія була прямо копією фотографії котру Іван віддав вченим. Іван навіть понюхав цю фотографію і йому здалось, що запахло грошима.

ID:  1025472
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 30.10.2024 16:59:02
© дата внесення змiн: 30.10.2024 16:59:02
автор: artur gladysh

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (47)
В тому числі авторами сайту (1) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: