Я люблю, коли «ців-ців»
Випускають горобці,
І коли мала синичка
В росах миє своє личко.
Коли сонце в небі – ватра.
Як, немов артист театру,
Спів виводить соловей.
Як лелека бусла зве –
Дзьобом клекотить великим.
Як взувають черевики
Журавлі на довгі лапки
Й йдуть туди, де скачуть жабки.
Їх стараються зловити,
Щоб наїстися і жити.
В парку ще люблю гуляти,
Голубам зерно давати.
Корм видзьобують швиденько,
Кажуть: «Дякую, маленька,
Ситі ми, і день, як свято.
Радості, добра багато
Ми тобі бажаєм щиро.
Ну, а Україні – миру!