В її душі цвіте, ще молоде літо...
А впав ранній білий сніг на волоссі.
Розплітає довгі коси шалун - вітер
Про себе дає знати - Золота осінь.
Під мелодію дощу кружляє листя
Танцює з вітром у осіннім вальсі.
Між сизих хмар зійшло сонечко з захристя
Дарує блаженну мить , у цім часі.
В красуню Осінь закоханий Листопад
Зима встеляє білий килим до ніг.
Вони у мріях злітають під зорепад...
Стрічають удвох світанки край доріг.
Вона любить, як цвітуть квіти жоржини
Як полум'ям пломеніють до зими.
Сплела вінок з листя клена з грон калини
Іде, як королева в заметіль зими.
То сонечко світить ,то дощ, а то злива...
А літо удаль забрали журавлі.
Ця жінка ,як Золота осінь - красива...
Немов Мадонна на цій святій землі.
Дуже гарно! 
