Холодно, друже, холодно. Справа йде до зими.
Барвиться світ приречено в саван білястий тьми.
Безліч імен з обличчями вже прибирає час,
До забуття з безпам'ятством річка несе вже нас.
А за плечима лишенько, безлад, розкол, війна
Хліб кожен день з гіркотою, доля завжди сумна.
В глотці повітря зашморгом, моторошний туман,
В нас вже нема минулого, завтра в нас теж нема.
Наша вина вся випита. Що нам робити слід?
Там де ми всі опинимось, більше не буде слів.
Ніби як пил дорожній ти скинеш тягар речей,
І відіб'ються ворони в прірві твоїх очей.