в краю покраяному до крайнощів
смерть води живе в порожнім колодязі
з округлою форми луною від гуку всередину
яка буде здатна станцювати навколо секвої,
довести до дзену мідяний дзвін,
оселитися в глухому бункері вуха,
з якого пострибавши на одній нозі
витрусиш її собі на долоню
прозорим брязким дукатом
за який можна виміняти лиш тишу
та й та тепер виросла у ціні
а тому скоро кинеш луну назад
у порожній —
як лоно старої косарки — колодязь
і перш ніж піти
може почуєш раптовий сплеск —
рожевих щічок новонародженої води
ніби лелеки у ній омили свої порізи
від шкаралуп невисиджених яєць
10.11.23
