«в усьому винні
серця-попередники» —
мовило зозулине серце
на своє виправдання
виштовхуючи з моїх грудей
вже енне за ліком
під стукіт першого з них
кидав бедриків наче кості
граючи з протягами
в бродилки посеред скверів
з другим обертався
коло стиглих слив які репали
оголюючи під темною шкіркою
місячне сяйво
з третім озвучував
зарості шипшини
до хрипкості в голосі
з останнім шукав юду
серед 12ти апостолів ребер
поки невизнаний сливовий бог
в сліпому кутику зору
гепався на слизькій сльозині
радий що цього
ніхто не бачить
що ж ти накоїло
зозулине серце?
що робити тепер з тобою?
кому підкинути?
04.11.23
