Ранок сон твій приклало до гострої терки?
Зуби вимий, лице, подивись у люстерко,
Зачешися, всміхнися, зроби фіззарядку,
З’їж канапки зо дві, випий кави горнятко.
В соцмережі зайди, прочитай факти, байки.
Допис душу торкнув, поклади вподобайку.
На роботу тобі іти пішки далеко?
Їдь в автівці, не нехтуй паском небезпеки,
Чи в трамваї. Як любиш рухливі розваги,
Сядь на ровер, у нього – свої переваги.
Маєш день вихідний? Як не дощ за порогом,
Вийди в двір і з собою візьми гуляйногу.
Покатайся на ній, обери пору ранню,
Коли люд ще в домівках. Минай калабаню!
Ну, а взимку, коли налетять білі бджоли,
Витягай із кутка лижі або ґринджоли
І до гірки якоїсь доїдь чи додибай,
Вниз злети, наче бусол до річки, де риба.
А приїдеш додому, не будь гоноровим,
Борщ звари. Будь веселим завжди і здоровим!
Прим. Гуляйнога - самокат. Калабаня - калюжа. Люстерко - дзеркало.
Чудовий вірш! Особисто для мене всі слова української мови, без винятку,є милозвучними! 
