Як пір’їнка, в гори відлітаєш…
Забіліли знову там сніги…
Та м’яким туманом огортаєш
Наші протилежні береги…
О, моя ти бажана залежність!
Хвилі плещуть в берег твій крутий.
Піднімає голову бентежність,
Надлишок емоцій чорторий
У глибини жадібно ковтає…
Не торкнуся тектонічних тем!
На моєму березі світає.
У росинках пізніх хризантем
Сяють дивоцвітом очі карі…
Щось смереки тихо шелестять.
Губляться тривоги всі у хмарі,
Вогники привітні мерехтять…
В вишині гойдається колиска.
Знав ти, що до тебе повернусь.
Знав, що доля не накреслить риску,
Що отямлюсь, вигнуся, струснусь,
І прийду – сніги твої топити,
Малювати іскри серед трав,
Спраглим серцем пісню підхопити,
Що колись для мене написав.
01.10.2024
