Останні дні у вересня тепленькі,
І промінці не залишають сад...
Виблискують кульбаби з трав жовтенькі,
Нагадують бабусиних курчат.
І туга крає серце моє навпіл,
Що ком у горлі не зап'єш нічим...
Коли побачу знов стареньку балку?
Торкнуся трав, щоб зник болючий щем.
Довкола краєвиди мальовничі,
Чужа краса не зваблює мене.
Душа до рідного постійно кличе,
І цього дня згадала я Тебе.