Мій тихий вечір весь у сяйві діамантів…
Мелодія Шопена ніжно десь звучить…
Вже сутінки оділи перли-роси мантій,
І нот душевних лине колорит.
Вогнем палає все безкрає синє небо,
Розбіглися на зло'тих конях зорі.
А в моє серце насолоди ой як треба!
Спішу-іду назустріч я вечірній долі…
Тут хвилями вже грають-ллються млості
Й збирають сутінки вечірньої утіхи.
А місяць кидає свої ще сонні брості
На всі простори для натхнення, милі й тихі.
Душевну пісню як мені співа природа!
Відлунюють в моєму серці вечорові ноти.
Милу'є душу й зачаровує ця врода,
І вже на сум немає в мене права й квоти.