Коли з овець ще стригли вовну
І злидарі жили духовно,
Бо душу мали беззмістовну -
Дзвенів ріжок.
До Сонця граб сухий тулився
В бік тарганів, у сон хилився
І джміль у склянці з медом бився,
Як цвів куток…
Хоч він й не завжди коридорний,
Атланти перцем гріють горло
Між глив, що слухають волторну.
Не навпаки!
Алюрний крок і в розбрат гарний,
З горіхом корж ніяк не марний,
Та Світ без гною незугарний -
Одні казки.
https://www.youtube.com/watch?v=-4QGi-KDZ2M&list=PLBNoGEOepLdy5YgTapbULYvo1NySLdOvm&index=5
