Ще вчора місяць вересень на серпня схожим був.
І спеку віз, не тиснучи на гальмо.
Сьогодні дощик випустив і холодом дихнув,
Земля почала голосити псальми.
Їй дихати неважко вже, зволожила лице.
А дерево на місяць постаріло.
З листків посохлих платтячко нап’яло на тільце.
Дмухнув вітрисько – деяке злетіло.
Ще вчора кликав став людей до свого теремка
І цілував їх мокрими устами.
А нині його хмара їсть, душа його – тремка
І береги - не топтані ногами.
То це не літо, осінь вже привіти роздає,
Ховає сонце і снагу рубає?
Так, вересень за серпень вже себе не видає,
Крокує в жовтень , в листопад стрибає.
Чудовий твір! 
