Замість аркушу просто осінній листок,
я думками на ньому малюю натхнення.
Зупиняю свою аритмію думок.
Календар наближається до рівнодення.
Раз за разом вже будуть коротшати дні,
та чи будуть дощі вже й немає різниці,
тільки бути собою важливо мені.
Літні речі сховавши на верхні полиці,
зранку холоду тихо скажу: "Не сварись,
що вдягатись не звикла я ще по погоді".
Хочу в школу ходити зрання, як колись,
й розквітати щоразу у власній свободі,
обираючи те, що яскраве й чудне,
щоб до цього ніхто вже не мав більше справи,
коли навіть навколо всі кажуть оне:
"Будь такою як всі, а не винятком з правил".