Тиха осінь, мовчання і вітер,
Утомився від тиші і снів.
Все минуле згоріло у світі,
А тепер я на попіл зотлів.
Я не хочу нічого від долі,
Не важлива любов чи печаль,
Все що було, мов хмари на полі,
Розчинила у сутінках даль.
І не боляче більше, не тисне,
Я забув і про зради, й про біль.
Хай лиш вітер осінній колише
Те, що я вже не в силах зігріть.
Тихий світ у безмежжі застигне,
Я у ньому знайду свій спочин,
І крізь мури бетонні природа
Пронесе мій загублений крик.
