Прийшла до мене осінь-господиня,
У кошиках несла дари своїх садів,
Всміхалися мені медові дині,
Гарбуз на сонці червонявий млів.
А виноград закохано дивився
В мої веселі іще літні очі,
Мені він теж, скажу, зимою снився,
Я смакувала з ним всі темні ночі.
Кавун, мов легінь, підкотивсь поважно,
Хотів штурхнути юний виноград,
Буряк дививсь за дією уважно
І моркві говорив щось невпопад.
А грушки шепотіли щось у збанку,
У чаші яблука свій наливали сік,
Зелені помідорчики ще зранку
До вечора начервонили бік.
А огірок на соняшину здерся
І на город дивився з височіні,
Боявся дуже він гіркого перцю,
Тому й страждав на сонечку, не в ті'ні.
Зібрала осінь картоплі й цибулю,
Поста'рила цукіні-кабаки...
А я бабусю все свою цитую:
Не люблять осені – то люди-диваки.
