Ти украв мої мальви із саду,
зів'яли'в їх тонкі пелюстки,
вготував для троянд ти принаду,
і утік через сад навпрошки,
загубився в некошених травах,
може, в річку із мосту стрибнув,
чи в зарослих високих муравах...
а учора ж зі мною ще був,
я не знала, вготовив що зраду,
хоча клявся в любові мені,
і без пафосу ти й без параду,
залишив тільки в серці ті дні,
де з тобою так любо кохались,
біля ставу лишали сліди,
обіймалися ми й цілувались,
я ж просила: мій серпню, не йди...