Цей птах трохи більшим є, ніж горобець.
На вид непримітний, та все ж молодець –
Співає так гарно, що кажеш: «О, Боже!»
До тисячі звуків він видати може –
Усяких! Це більше, ніж жайвір і дрозд!
Вночі не лишає зі співом блокпост
У час, коли пару для себе шукає.
Малий, але простір піснями стрясає.
Як вміє свій спів він достойно вести –
Є вищими шанси самицю знайти.
Верх – буро-коричневий, буро-сірястий
У птаха, а груди – світлішої масти,
Це у солов’я, що звичайний чи східний,
Який в Україні живе, є їй рідний.
У синього ж – сіро-блискуча грудинка.
У червоногрудого – як апельсинка.
Ще між солов’їв є і червоношийка –
Оливкова спинка і макова шийка.
Дзьоб чорний у всіх цих птахів без розбору,
І очі, як ніч у безмісячну пору.
Що тягнуть до дзьобика? Черву, комашок –
Жуків-шкідників, різнобарвних мурашок.
Гніздо вдвох самець і самиця будують.
І діток своїх обидвоє годують.
Житло викладають ці пташки малі
На гіллі куща чи під ним, на землі.
В цей час солов’ї в обшир пісню не ллють.
У вересні - в ирій далекий ідуть.
Є віршів, пісень у народі багато
Про цих пташенят, що дарують нам свято.