Лимане мій! Яка ж вона на смак,
Ота яскраво-сонячна веселка,
Барвистий край якої ти до себе
Притяг і не наситишся ніяк?
Вона солодка, наче кавуни,
Що восени зібрали із баштану?
Їй меду бджілка додала старанна?
Чи гіркоту – злинялі полини?
А може із кислинкою вона,
Як наливні лиманські виногради?
Хліб-сіль у ній з правічних ще обрядів?
Чи те́рпкості домашнього вина?
«Родзинка в ній, – Лиман зізнався, – є…
То сонцю, то дощу шляхи відчинить,
Найкраща з райдуг тут, на Батьківщині –
І жоден присмак рідну не псує!»
