Гарні спогади наче гарна пісня:
не хочеться, щоб вони закінчувалися.
Аарон Глассман
В кожного із нас своя скарбнича,
Називаєм просто її пам"ять.
Може, потаємна життя книжка,
Кожен лист там зберігає тайну.
Береже прожите все роками,
Все складе старанно по поличках.
І схова за сімома замками,
Довго берегти - цю має звичку.
Іноді захочем щось згадати,
Дозволу попросимо у неї.
Не примусить довго нас чекати,
І листки розкриються таємні.
Все найкраще зберіга старанно,
Повернути може у минуле.
Повернуть назавжди - невблаганна,
Бо життя прожить не можна вдруге.
Пам"яті все рівно - радість, а чи горе,
Нас примусить все це не забуть.
Хоч минуле нас торкає болем,
Довго в нашій пам"яті живуть
Не обманюй, як слабка у тебе пам"ять,
Зловлять колись люди на брехні.
Ти брехнею можеш когось ранить,
Нею ти уб"єш чиїсь надії чарівні.
Лиш одне мені незрозуміло,
Як забуть стараєшся когось,
Навіть й це сховає так уміло,
Бо колись найкращим був ніж хтось....
Чудова, душевна лірика, яка торкається важливих моральних речей!
Браво, Надіє!
Колись давно років 20 тому почув від знайомого схожий вислів: "Коли спілкуєшся
з цікавою людиною, наче, читаєш цікаву книжку і бажаєш щоб вона не закінчувалася."
Зараз виставлю два вірша на серйозні теми, в другому теж є згадка про Книгу Життя.