Політехнічний парк... І зелень навкруги...
Ганяють дресировані білки...
Сьогодні я там побував
І молодість студентську знов згадав.
Які ж були роки веселі!
Уїхали ми з рідної оселі,
Щоби отримать спеціальність ту круту,
Яка згодиться нам в годину непросту.
І в альма - матер гризли ми науку
І брали один одного за руки,
Щоби без страху на колоквіуми йти
І досягнути нашої мети.
Та тільки зрозуміли в певну мить,
Що стрімко наша молодість летить!
І зруйнували ми навчання грати,
І стали від життя ми більше брати!
Розваги, дискотеки і любов -
Ось те, що хвилювало нашу кров...
Пройшли роки... Ми стали фахівцями...
І хоч колись навчались до безтями,
Життя на кожного наклало свій вердикт -
Хтось став професором, а хтось з науки зник...
Та головне - залишитись людиной,
Допомагати у скрутну годину...
І згадувати юність знов і знов,
З якої знов повернеться любов!
Ребрик С. В.