Люблю свій прапор український – жовто-синій.
У ньому сонця лик, і з ним - багато може.
У ньому подих неба, далі – світлі, сині,
Віра у те, що честь і правда переможе.
Він у боях був, захищав свій край завзято,
Ішов з бійцями поміж куль і кровотоку.
Його несли краяни з шаною у свята
І піднімали зі сльозами на флагштоку.
У час війни відвідав він країн багато.
Його на площах підносили і на сценах.
Бо в ньому волі дух, людські звитяги, втрати,
Бо ген нескореності є у його венах.
Минемо ми, він буде жити – гордо й вічно,
Як і наш милий рідний край верби й калини.
День його буде відзначатися щорічно.
Бо він – наш символ, серце неньки України.
Зі святом!
