Зранку море тихе і спокійне,
Штиль лікує морські рани.
Вже ласкаве, ніби і покірне,
І до себе красотою манить.
Я стою й вдивляюся у море,
Ніжно гладить коси вітерець.
Море так величне й неозоре,
Має у собі якийсь секрет.
Небо, ніби в морі потонуло,
Видно, не боїться глибини.
На хвилинку лиш, на дно пірнуло,
І знайшо незриму дивину.
Хлюпають маленькі морські хвильки,
Підганя тепленький вітерець.
Радо підставляють йому спинки,
Радощам у них немає меж.
Чеше старанно, немов гребінцем,
Ласку цю сприймають добродушно.
Хіба хтось опише це слівцем?..
І стою в мовчанні, непороушно.
Здивуванням тут нема кінця,
Все, що турбувало, вже далеко.
Схвилювала казка мене ця,
На душі приємно стало й легко...
-----------------------------------------
Збільшіть кліп, натиснувши праворуч квадратик, внизу,
І ви побуваєте по- справжньому на морі.
ЯКА КРАСА! ЧИТАЮ ЩЕ РАЗ І НЕМОВ СКУПАЛАСЬ У МОРІ СИНІМ
Я стою й вдивляюся у море,
Ніжно гладить коси вітерець.
Море так величне й неозоре,
Має у собі якийсь секрет.