Пам"яті Андрія Олексійовича Лінійчука
с. Кириївка Любарського району,
присвячую:
Вже рік минув.. Здається, вчора
Татусь пішов у засвіти.
Родина в траурі та горі..
Ніде Вас, тату, не знайти.
Немає в хаті, ні в подвір’ї,
Ні на городі, ні в саду,
Не шурхотить коса у зіллі,
Та, що косили Ви траву.
Іржею вкрилася сокира
Й забута осторонь лежить,
Сумна на прив’язі кобила,
Ніхто впрягати не спішить.
Не чути трактора у полі:
Не ралить більше й не оре…
Й своїх онуків більш ніколи
Дідусь у трактор не візьме.
Скрізь поселилась пустка в хаті,
Так стало сумно в ній тепер.
Й щодня найменшій внучці Златі
Про Вас нагадує портрет.
Вона тихенько так підходить,
Адже портрет Ваш на столі,
Й немовби з Вами, з ним говорить
Про свої успіхи й жалі.
Сумують діти і дружина,
Сумують внуки всі без Вас.
Уся у траурі родина
І біль цей не лікує час.