У неї все гаразд з самооцінкою,
Зі стійкістю в щоденній боротьбі,
Та хочеться
Побути просто жінкою,
Краплиною
На вранішній траві.
Тремтіти від своєї невагомості,
Проміння підкорившись наготі,
Здійматися над світом
Легко, солодко,
А згодом опинитися в грозі.
Між пальцями текти
Із рук буденності -
Хай спробує приборкати!
Вода
Приймає тимчасово форму ємності:
Рухлива,
Життєдайна
Та жива.
Опікуватись вирішенням клопотів
Доводиться -
Своїх та не своїх,
Та стільки в ній
Замріяного спокою
Утримує торішній перший сніг -
Рівняє діаграми тимчасовостей,
Обточує думок шпилястих пік.
Земля сніги, як спогади, усотує
Та мрії вигодовує нові
Для неї,
Що по колу кругообігу
Гартує власну силу, швидкість, міць.
Та іноді тремтіти дуже хочеться
Краплиною на вранішній траві.
дякую!
