Море безкрає...чарівна блакить.
Хвиля зітхає і тихо шумить...
Котяться хвилі, змивають пісок.
Дивно навколо: все наче з казок...
Вітер над морем політ зупиня,
радісно крильми своїми маха.
Чує, як з моря несеться прохання,
слізне шептання і тихе благання...
Вітер оглянув усе навкруги,
крильми змахнув, залишивши круги...
Море і стогне, хлюпоче і грає,
хвилі прозорі навпіл розбиває.
Швидко несуться у білій піні,
грізно наставивши вітру гребні.
Море немов божевільне шумить.
Страшно дивитись на нього в цю мить...
Вітер втомився, ослабли вже крила..
Дихати важко...враз хвиля накрила...
Море затихло - і хвилі заграли.
Довго цей спокій вони так чекали.
Чайки, кигичачи, в море злітали.
пісню без слів вони морю співали.
Тиша і спокій...яка благодать!!!
Рай ніби поряд: рукою подать...
2009 рік.
Випадково знайшла один із перших
моїх віршів..