* * *
У міжзорянім просторі хтось ще підшукує шанс.
Потривож.
Біль в душі не породиш,
не бійся, торкайся.
Втім, ти винний мені ще з минулого літа аванс.
Незабудок букет.
І віддати, таки постарайся.
Там де червень спекотний поблискує спалахом зір,
задрімала надія,
і втих соловеєчка щебет.
Я старим пілігримом посміла ступити в твій двір…
Ти ж той сон відтворив на нічному бузковому небі.
Потривож словом серце і я відгукнусь.
Видихай.
Доберу сто причин,
не шукати для мене поблажки.
Обіцяв назавжди.
І не стримав.
Не страшно.
Нехай.
Ризикнув…
Не мене запросив в поле рвати ромашки.
Попрощаюся з червнем,
а рими вином пригашу.
То ілюзії фальш,
то капризи народжені в мріях.
А для спокою серця в липня фарби нові попрошу,
він врятує від прикрих ночей і натхнення навіє.