Десь за літом підглядає осінь,
На полях стерня - жнива минули,
Вже птахів не чути стоголосся,
Все частіше небо брови хмурить
Десь ще у отавах спрагле літо,
У вінки заплетене кохання,
Та квітують вже осінні квіти
І холодні роси уже зрання.
Ще буяє оксамитом зелень,
Все одно на серці є тривога,
Ніби десь у просторі рожевім
Осінь освятила вже дорогу.
Стану край села - немов край світу:
Ще кругом усе таке яскраве,
Осінь підглядає десь за літом,
Гріє душу сонечко ласкаве...
Галина Грицина.
Дякую.
