(четверик)
Світанок обняла ранкова свіжість.
У прохолоді б додивитись сни,
Та так стрекочуть пісню цвіркуни,
А напівсонна Муза кличе вірші.
У прохолоді б додивитись сни.
Та півень, із сусідським у дуеті,
Роздмухує натхнення у поета -
І ти музичиш, суголосно з ним.
Та так стрекочуть пісню цвіркуни,
Купаючись в липневих рідних росах,
Хоч нависають потрясіння й грози,
Всі мріємо про ранок без війни.
А напівсонна Муза кличе вірші...
Втікають сни, прудкі, немов лоша.
І промені Поезії спішать
Сказати світу про найголовніше:
"Ти вірити в Добро не полишай!"
(Надихаюча світлина пані Любові Склярової, Зміїв.)