На полонину в росяну траву
Прийти босоніж. Все минуле стерти.
Отут, на мить, забути, що живу,
А через мить – що може все померти:
Ці гори, трави в росах, ці ліси,
Цих хмар отари, це бездонне небо…
Співа душа на різні голоси,
Та подумки вертається – до себе.
…І падають, як зерна у ріллю,
Мелодії, здіймають гарний настрій
У височінь, яку я так люблю,
Щоб до землі, як спраглий син, припасти.
Всотати це проміння, сонце, тінь,
Травинку, бадилину, шерех кожний…
Вдивитися в небесну голубінь,
Із серця крик здобути – переможний.
14.04.2024
