Я писав на пилюці про прожиті роки,
Залишивши сліди не то крапка,чи кома.
І листали вітри кожен рік сторінки,
Як то кажуть: -Історія дуже знайома.
Що позаду лишив, те занесло піском,
Хоч у пам’яті все повстає знову й знову.
І єднає минуле із сьогодні містком,
Але то хибний шлях у печаль загадкову.
Вже не стерти коли не туди уступив,
Краще думай про те, як літав без причини.
І коли на пилюці сліди не лишив,
То лиш були частинки щасливої днини.
Прийде час коли зійдуть на землю дощі,
Важче йти, але краще сліди залишати.
Бо в них місяця сяйво лишилось вночі
І завжди є той шлях, що не зміг ти обрати.
30.06.24р. Олександр Степан .