Клюють півні поодинокі зорі,
Імам молитвами хрипить щоранку.
Величні гори монотонно вторять
І кутаються в хмари на світанку.
Ми мостимося зручно поміж сосон,
Засмаглі та звабливі, наче тайки.
І дивимося в синьо-білий просвіт,
Де знов і знов фланують білі чайки.
А справа - море, зліва - знову море
Арабську нам дарує ніжну ласку.
Забуто все, лиш ми,і сонце, й гори,
І літо, довжиною в довгу казку.
28.06.24
