А вітер шептав… Біла магія
Лилася, топилася в погляді.
В очах – чи спокуса чи лагідність?
Присохну-зав’язну я. Ох тоді…
І списами – блиски під віями
Дивують між буднями-прозами.
Колись про таке тільки мріяла –
Чутким тиховієм доносило.
Життя має присмак і музику,
Ти вір, насолоджуйся нотами.
У погляд занурся спокусливий,
Хай потім сумління колотиме.
А хвиля підняти спішитиме
Химерне, навіяне спрагою,
Ті очі не будуть фальшивими,
Побачиш: вони – біла магія…
Пречудовий вірш! 
