На кинутих полях розбиті танки і автівки,
А вздовж дороги надписи, про міни і не тільки.
Ліси обгризені, обломки чи скелети,
Тут проза, жах війни, сюди не йдуть поети.
Порушені церкви, хати і села,
Картина ця страшна і зовсім невесела.
Отам окоп, бліндаж а далі дот,
Тримав тут оборону героїчний взвод.
Отут вони вмивались потом й кров губили,
Рашистів нищили і далі не пустили.
Ось далі їхні поховання,
Ім'я і прізвище, немає навіть звання.
Звання найвище, всім потрібно знати,
У тих, хто встав Країну захищати.
Що ворога здолати зміг,
Життя за нас віддав і в землю зліг.
До поховань я підійшов щоб Вашій пам'яті вклонитись,
Проклясти Путіна й за Душі цих Героїв помолитись.
В. Небайдужий.
Із пережитого.
Місто Ізюм.
10.06.2024 р.
