На малюнку розфарбую в жовтий колір сонце.
В синій - небо, в білий - хмари, схожіі на дим.
Промінь сонячний, що світить у хатнє віконце,
На картині тій, майбутній, буде золотим.
Зі свого дитинства миті хочу відтворити
Ті щасливі дні не рідко бачу я у сні.
Сад зелений біля хати і яскраві квіти,
Що їх сіяла дбайливо мама повесні.
І себе малим зображу на малюнку тому.
Стелиться під ноги мої килимок із трав.
Батька також намалюю, як він йде додому
І, ще здалеку, гукає, щоб його стрічав.
Як від «зайчика» гостинець він мені приносить.
То, до мами з сестрами, хвастатись біжу.
У той час щасливою була сім’я досить.
Та щоб щастя малювати - фарб не нахожу.
Не цікавий для сторонніх цей сюжет картини.
Їм байдуже, тому кажуть: «гарна пастораль».
А мене дитинства роки хвилюють донині,
Що у давність промайнули наче мить, на жаль.
Нема в мене акварелі, пензлів теж не має.
На війні життя згоряють в пекельнім вогні
А в затишшя між боями, зрідка так буває,
В пам’яті спливе картина про щасливі дні.
12.06.2024р
