Буває в літню ніч не спиться,
Коли палає громовиця....
Земля від гуркоту трясецься,
Коли вогонь з небес несецься.
То вибухне, а то стрілою,
Летить страхіття на імлою..
Померкли зорі, місяць десь,
За хмару закотився весь.
Та й там, до часу затаївся,
Чи то вогнем отим пригрівся.
А хмари між собою б'ються,
Як коршуни на небі в'ються,
Краплинами дощу стікають,
Від бруду землю умивають.
Враз, вранці сонечко проснеться,
Й гроза десь дінеться, минеться.
І Світ, Земля, усе зрадіє,
Природа втішити уміє.
Небайдужий.
Травень 2024.
