Як з губ твоїх поллється тепла кров,
серце заб'ється швидше, й швидко стиха.
Буду сидіти поруч, жодних змов,
хоч не люблю, моя душа не диха.
Буду в обіймах ще тримати твоє тіло,
допоки нас не знайдуть вдвох холодних.
Начхать на все, що якось накипіло,
немає сил, себе підняти жодних.
На вкритій інієм, замерзлій тій землі,
буде лежати два спокійних тіла.
Лише птахи, на всохшому гіллі,
запам'ятають драму сна і діла.
Твої останні миті і секунди,
я буду поруч, витирати твої сльози.
Червоним стане сніг і мої груди,
в ту ніч будуть ревіти сильні грози..
