Продовження казки Біле мишеня
початок тут https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
Друга частина
Жахлива ніч.
Тривожний ранок.
Ходить бродить між травою
Лісом мишенятко біле
Личко вимило росою,
І смачну суничку зʼїло.
Задирало носик вгору:
«Може де дупло знайдеться?»
Намагалось рити нору
Та на лапках бруд береться.
Видивлялось:
«Може мушлю
Під ногами відшукаю?
І до неї на ночівлю,
Я нарешті завітаю».
Починало сутеніти,
Холодочок підкрадався,
Ойчик, змучений ходити,
На пеньок старий піднявся.
І не вгледівши щілину
(Та була це вдала смуга)
Впав прямісінько на спину:
«Упс! Я вже не волоцюга!
На ніч віднайшов хатину!
Дно встелю мʼякеньким мохом,
Досить в цю нічну годину.
Зверху, щоб не бачив ворог,
Покладу якусь ряднину».
Ойчик довго не барився
Вклався спати у щілину
Та листком широким вкрився.
Раптом тишу гук порушив
Серед ночі. Пу-гу! Пу-гу!
«Знову страх терпіти мушу?
Дочекався я наруги!» —
Шурхіт крил миша лякає,
Птах то близько, то далеко.
Серце в грудях калатає —
Поряд справжня небезпека!
Тільки птаха подалася
Здобич далі десь шукати,
Як нова біда взялося —
Лис почав його лякати.
Ходить-бродить зовсім поруч
Чує нюхом — поряд миша.
Риє землю то праворуч,
То ліворуч. «Чи полишить?»
Ойчик тихо у щілині
Причаївся — ледве диха:
«Чи врятуюся я нині,
Чи мене здолає лихо?»
Лис подався геть і скоро
Вже запанувала тиша.
Хижаки поснули в норах,
У пеньку спить міцно миша…
Розвиднялось. В ліс заходив
Дня нового теплий ранок
Починалася з нагоди
Пташечкам пора співанок.
Тьох-тьох-тьох — чарівні звуки
Линуть лісом на всі боки.
Раптом ґвалт і тріск, як муки —
Розкричалися сороки!
Ойчик скочив з переляку
Від пенька чкурнув підскоком,
Налетів враз на гилляку
Разом з ковдрою-листочком,
Геть не дивлячись поперся
Уперед, як куля стрімко
Та й у стовбур дуба вперся —
«Бемць!» — пішло луною дзвінко.
І його, як рикошетом
Враз від дерева відбило,
Відлетів назад з півметра,
Впав, лежить. Аби живий був!
Далі буде…
Цікаво! Дякую! 
