Я тобою наповнююсь, й поступово в тобі розчиняюся.
Хоча в час непростий про кохання писати соромно.
Знаєш, вірші - єдине, за що тримаюся,
Без них і без тебе - холодно.
Я тобою живу, й поступово в тобі розквітаю.
Не засуджуй мене, адже щастя насправді близько.
Відчуваєш? На тебе завжди чекаю,
Одній навкруги слизько.
Я тобою мовчу, й поступово в тобі озиваюся.
Моє слово почути напрочуд легко.
Я ніколи, мабуть, не зізнаюся,
Що існує солодке пекло.
Я тобою наповнююсь, й поступово в тобі розчиняюся...
Анастасія ЯНІНА