МИКОЛА РАЧОК
(журналіст видання «InfoCar», поет, учасник російсько-української війни)
Він двадцять сім, всього лиш двадцять прожив!
Інтелігентний був, меткий, худенький, милий.
Свій шлях короткий із добра і правди шив,
Збирав ресурс для втілень задумів і сили.
Він мандрував, любив вслухатись в «ців» і «кру»,
Читав багато, ві́рші пробував писати.
Любив родину – батька, матір і сестру,
Свій хист в виданку «InfoCar» встиг показати.
Війна прийшла – страшна, брутальна і брудна,
Вдягла на себе із вогню і крові шати.
Микола мужність влив і впертість до нутра –
Пішов країну – рідну Матір, захищати.
Поміж боями і писав, і жартував.
Мав безліч планів. Вірив – вільна їм дорога.
Та у бою, в якому козир ворог мав –
В числі та зброї, відійшов боєць до Бога.
Батькам Микола килим виткати хотів
Із ниток щастя, щоб по ньому йшли у старість.
Не встиг. Війна убила мрії.... Відлетів.
Та до свого життя він будив цікавість.
Що планував колись, збувається уже.
Відкрили рідні, подолавши трудність, втому,
В рідному місті те, що син праг над усе –
Кав’ярню і книгарню в закладі одному.
«Герої» - так назвали місце це батьки.
Тут буде жити слово серця, України.
Рачка Миколу пам’ятатимуть віки
Нащадки Вінниці і цілої країни.