де очниці гнізд
обмінюються скалками
де торф і бурштин бережуть
спадщину невиправданих і
виправданих передчуттів —
там на денцях вертких потічків
нечутно рояться білі камінчики —
мов шліфовані рояльні клавіші —
по яких навшпиньки біжить течія
не озираючись навіть на квітку
що скрутивши коріння колесом
рушає собі на пошук краси
а хтось ще підписує
вустами по вітру
холодну угоду нерозголошення
про дтп між джмелем та краплиною
важкою і впертою
за якою підуть усі дощем
спроможним зіграти наново
на придонних клавішах потічків
воду радості
17.02.24
