гостро тече ріка —
цей заломистий корінь
горішнього синього —
вже не навчаючи нас
взаємної ввічливості —
щоб ані рибини з вуст
не пало дарма на берег
де стигле каміння —
мохом навиворіт —
до світу мудрішає
де скаляться рекламно білі
ікла ромашок до
відкритих кордонів печалі
де перистальтика деревної кори
робить непрямий масаж серцевини
під розмикання вод відбитком стопи
розмокання крику до плеску
розмитнення жменьок інакших вітрів
поки наша ріка —
як на зло вже давно —
тече без права на плесо
03.02.24
