Я найсумніші вірші пишу цієї ночі.
Я напишу наприклад: "Ніч зоряна,
і трепетна, лазур, зірки і даль."
Кружляє вітер ночі у небі і співає.
Я найсумніші вірші пишу цієї ночі.
Я покохав її, і часом вона також кохала.
У ніч таку, як нині, я на руках носив її.
Я часто цілував її під нескінченним небом.
Вона мене кохала, і часом я теж її кохав.
Як можна не кохати великі щирі очі.
Я найсумніші вірші пишу цієї ночі.
Я знаю, що немає. Я втратив, відчуваю.
Вслухаюсь в ніч величну, без неї нескінченну.
І вірш на душу падає, немов роса на трави.
Що з того, що любов моя її не вберегла.
Ніч зоряна, а поряд нема її зі мною.
Все. Десь далеко співає хтось. Далеко.
Душа моя страждає що втратив я її.
Щоб підійти до неї, шукають її очі.
Шукає моє серце, нема її зі мною.
Та ж сама ніч, так само біліють ті ж дерева.
Та тільки ми тодішні вже більше не ті ж самі.
Я більше не кохаю, це так, але раніше як я її кохав.
Шукав мій голос вітру, щоб ним торкнутись вух.
Чужа. Чужою стала. Як до моїх цілунків.
Цей голос. Рідне тіло. Її бездонні очі.
Я більше не кохаю, це так, але можливо, я ще б її кохав.
Любов така коротка, а пам'ять така довга.
Бо в ніч таку, як нині, я на руках носив її.
Душа моя страждає що втратив я її.
Нехай цей біль останній, який мені завдала,
І це останній вірш який я їй пишу.
Pablo Neruda 20 poemas de amor y una canción desesperada. Poema 20
Puedo escribir los versos más tristes esta noche.
Escribir, por ejemplo: «La noche está estrellada,
y tiritan, azules, los astros, a lo lejos.»
El viento de la noche gira en el cielo y canta.
Puedo escribir los versos más tristes esta noche.
Yo la quise, y a veces ella también me quiso.
En las noches como ésta la tuve entre mis brazos.
La besé tantas veces bajo el cielo infinito.
Ella me quiso, a veces yo también la quería.
Cómo no haber amado sus grandes ojos fijos.
Puedo escribir los versos más tristes esta noche.
Pensar que no la tengo. Sentir que la he perdido.
Oír la noche inmensa, más inmensa sin ella.
Y el verso cae al alma como al pasto el rocío.
Qué importa que mi amor no pudiera guardarla.
La noche está estrellada y ella no está conmigo.
Eso es todo. A lo lejos alguien canta. A lo lejos.
Mi alma no se contenta con haberla perdido.
Como para acercarla mi mirada la busca.
Mi corazón la busca, y ella no está conmigo.
La misma noche que hace blanquear los mismos árboles.
Nosotros, los de entonces, ya no somos los mismos.
Ya no la quiero, es cierto, pero cuánto la quise.
Mi voz buscaba el viento para tocar su oído.
De otro. Será de otro. Como antes de mis besos.
Su voz, su cuerpo claro. Sus ojos infinitos.
Ya no la quiero, es cierto, pero tal vez la quiero.
Es tan corto el amor, y es tan largo el olvido.
Porque en noches como ésta la tuve entre mis brazos,
Mi alma no se contenta con haberla perdido.
Aunque éste sea el último dolor que ella me causa,
y éstos sean los últimos versos que yo le escribo.
ID:
1008838
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 18.03.2024 23:33:18
© дата внесення змiн: 21.03.2024 08:31:10
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
