вода — родом з синього лігва —
тримає долонями два береги —
стулки несправного ліфта —
порослі вербою чия кора
давно не припудрювалась
пилком одноденних метеликів
маскуючи тріщинки наче спроби
пролупити із себе хоча б якесь
найпримітивніше очко
здатне лишень відрізняти
світло від тіні та рух
позірного заклинача кольорів
під час викликання зеленого
над лігвами бросток
поки над лігвом чорного
й далі без перемін —
молитимуться як входитимеш
боятимуться якщо вийдеш —
і дорослішає темрява в кулаках —
скоро стане запізно їх розтискати —
над несправними берегами
де вітром просвистуються
мушлі висохлих равликів що завжди
лишають по собі двері відчиненими
а те що збирається потому на свист —
то тільки пам’ять
тінь від туману
подих води
вода
07.01.24
