Заглянь мені в очі — побачиш мій біль.
Скуштуй мої сльози — пізнаєш мій смуток.
За руку візьми. Відчуваєш, тремтить?
Страху дрижаки не спинити...
Якби лиш могла відчинити у серце двері,
Побачив би ти, що у ньому палає вогонь.
На жаль, не кохання — ненависть яріє.
Якби не вона,
То без сил би упала в обійми землі.
Одначе живу, щоб побачити як бумеранг
Покосить усе на своєму шляху
І Карма — нарешті! — всім кривдникам
Всипле добряче солі та перцю.
Можливо, це ти Її посланець?
Бо, знаєш, давно
Справедливість виглядає моя Україна.
